Класична музика

Класична музика … Це словосполучення кожен розуміє по-своєму. Для одних – це легкі, повітряні мелодії Моцарта, для інших – кантати та ораторії Баха. Хтось відразу ж згадує веселі вальси Штрауса і запальні польки Шопена, а хтось шалені симфонії Шостаковича. Так хто ж правий? А всі однаково мають рацію! 
Слово «класика» походить від латинського classicus, що означає зразковий. Якщо ми звернемося до компетентних джерел, наприклад, в Музичну енциклопедію, то знайдемо там кілька визначень класичної музики. Крім загальновідомого і кілька примітивного визначення «серйозна музика» ми дізнаємося, що це: 
- Зразкові музичні твори видатних композиторів минулих років, що витримали випробування часом; 
- Музичні твори, написані в певний історичний період в мистецтві (від Бароко до Модернізму); 
- Музичні твори, написані за певними правилами і канонами з дотриманням необхідних пропорцій і призначені для виконання 
симфонічним оркестром, ансамблем або солістами. 
Класична музика різноманітна за жанрами: симфонії, сюїти, сонати, етюди, ноктюрни, фантазії, фуги, опери, балети, духовна музика. Основними інструментами для виконання класичної музики є струнні, клавішні, духові та ударні інструменти: скрипка, віолончель, піаніно, флейта, гобой, кларнет, труба, литаври, цимбали, барабан і, звичайно ж, орган. Саме цей інструмент можна назвати родоначальником класичної музики, адже свої витоки вона бере ще в епоху Ренесансу, т.е. в 16 столітті! А її розквітом є 17 століття – епоха Бароко. Саме в цей час виникли такі музичні жанри як соната і опера, є актуальними і на сьогоднішній день. Найбільший геній в історії музики Йоганн Себастьян Бах творив в епоху Бароко, саме він відкрив нові безмежні можливості створення музичних творів. Музика тієї епохи характеризувалася химерними формами, складністю, пишністю, емоційної наповненістю. Тоді народилися фуги Баха, ораторії Генделя, скрипкові концерти «Пори року» Вівальді.